скорботна свічка пам'яті святої

 Хай світло від свічки у небо летить

Хоча б одну душу зігріє в цю мить,

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла.

 Голод...Це страшне слово повертає нас у далекі 1932-1933 роки.Наш народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. 

Бібліотека спільно з Народним домом, місцевою школою та церквою провела об'єднану годину-реквієм "Скорботна свічка пам'яті святої".Розпочалася година-реквієм панахидою, яку відслужив о.Богдан Юрків. Хвилиною мовчання присутні пом'янули великих мучеників нашої історії,приєднавшись доВсеукраїнської хвилини мовчання.

У бібліотеці проведено презентацію книжкової виставки "Голод в Україні: сторінки історії"

                                                                                                                                                                

За гідність і свободу

      Щороку 21 листопада в нашій країні відзначається День Гідності і Свободи .Цього дня українці віддають шану патріотизму і мужності громадян, що стали учасниками Революції Гідності 2013 - 2014 років, піднялися на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.
    З нагоди Дня Гідності та Свободи у бібліотеці розгорнуто книжкову виставку "Події, що змінили світ".На виставці представлено літературу, яка розповідає про героїв і перебіг Революції Гідності, що пробудила у душі кожного українця нестримний потяг до свободи та волі. Експозиція також   репрезентує газетні матеріали присвячені російсько-українському протистоянню на Сході України, трагічним сторінкам антитериростичної операції.
      Чільне місце у бібліотеці  займає  виставка документальної фотографії " За гідність і свободу", присвячена буремним подіям на Майдані і Сході України. На ній представлено понад 30 світлин наших земляків - учасників революції Гідності, а також волонтерів АТО.

О слово рідне,пращура молитво.

Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема, 

Так і мови нема без народу

І народу без мови нема.

             В. Забаштанський.

9 листопада наша країна відзначає надзвичайно важливе для нас свято - День української писемності та мови.Це свято було встановлено в 1997 році Указом Президента України з метою відзначення важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства і спрямоване на підтримку рідної мови, її вивчення, розвиток і популяризацію та водночас демонстрацію її багатства та красоти.
      В цей день ми також вшановуємо пам'ять святого Преподобного Нестора Літописця, який був  послідовником творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія, і якого називають основоположником письмової української мови.
     До відзначення цієї дати у школі проведено виховний захід "Вертайся, рідна мово, у серце народу, у душу Вкраїни." підготовлений вчителем української мови та літератури Мазник Г.Я.та вчителем музичного мистецтва Сиротою М.В. Діти розповідали про складний і тернистий шлях української мови до її визнання і становлення, про важливість і значення мови в житті людини. На заході лунали вірші та пісні про рідну мову.
  В заході прийняла участь сільський бібліотекар Марія Смолінська. Вона провела літературну подорож по книжковій виставці  " О слово рідне, пращура молитво"  Книжкові видання, представлені бібліотекарем, дали змогу присутнім  ознайомитися з друкованими матеріалами про розвиток української писемності.

Батуринська трагедія стукає в наші серця

Шепочуть вітри про минуле,

Гуде над могилами дзвін

Батурин! Батурин! Батурин!

Як символ для всіх поколінь.

          В. Залізний.

           310 років тому український народ пережив  одну з найбільших своїх трагедій - знищення гетьманської столиці Батурина.
          Батурин займає особливе місце в історії України.І не лише тому, що впродовж майже півстоліття був гетьманською столицею, а й тому, що став українською Голгофою, символом непокори українського народу чужоземному поневоленню.В листопадові дні 1708 року московський князь Олександр Меншиков підступив до Батурина з чітким наміром покарати Гетьмана Мазепу за те, що той насмілився підняти прапор боротьби за свободу України. На жаль, Меншиков досяг свого. Він  спалив гетьманову столицю та перебив її жителів та оборонців. Були вирізані всі мешканці міста. Всього, за різними оцінками загинуло від 11 до15 тисяч батуринців.  Ми не можемо забути подвиг наших предків, які віддали своє життя за волю та Незалежність.
   "Ой горе тій чайці!" Саме цими словами української пісні, авторство якої приписують гетьману Івану Мазепі розпочалася історико-літературна година "Батуринська трагедія стукає в наші серця" підготовлена бібліотекарем Марією Смолінською та директором НД Оксаною Озімко . Про  подій тих далеких листопадових днів розповіла М. Смолінська. та О. Озімко. Особливо проникливо прозвучали з уст Олі Смолінської рядки з поеми Т. Шевченка  "Великий льох". Уривок з драматичної поеми О. Бабій "Батурин"  читали учні 9 класу С.Мороз та М. Камінська.. Вірш Л.Федорука "Мазепа" читала Юля Приставська. Денис Нетлюх прочитав вірш А.Короліва "Сповідь Мазепи", а Настя Тимчишин - вірш В. Залізного "Батурин".
       Присутні на заході також мали змогу ознайомитися з літературою, яка представлена на книжковій виставці "Батуринська трагедія стукає в наші серця".
   Батурин дав усвідомлення необхідності боротьби за свою державу, за свої переконання. І сьогоднішня готовність українців захищати Батьківщину формувалася тут - в Батурині, в Конотопі, в Крутах.