27 років минуло з часу виведення військ колишнього СРСР з республіки Афганістан. Уже сивими стали ці юнаки, які на чужій землі,, не шкодуючи здоров'я і життя, виконували свій інтернаціональний обов'язок.
У бібліотеці с. Ракобовти проведено годину пам'яті "Афганістан-мій біль, моя пекуча пам'ять" приурочену Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав. До участі у заході було запрошено Володимира Дем'яновича Луціва-батька колишнього воїна-афганця Мар'яна Луціва. На даний час Мар'ян проживає у м. Жовкві, і через певні причини не зміг прибути на зустріч. Батько поділився спогадами про пережите, коли його син 2 роки перебував у пеклі афганської війни. Він розповідав, як вони з матір'ю щоденно чекали вістей від сина і молилися за його щасливе повернення. Афганістан у його свідомості не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.
Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найголовнішою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих-пам'ять.
У своєму виступі бібліотекар М.Смолінська відзначила,що за статистичними даними відомо: Україна втратила близько 4 тисячі молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 тисячі залишились у полоні або пропали безвісті.
Ця війна в людській пам'яті буде жити довго, тому що її історія написана кров'ю солдат і сльозами жінок та матерів.
Цей захід є важливим для сьогоднішнього покоління. Атже це - зустріч з живими свідками тих трагічних подій.Сьогоднішнє молоде покоління буде зберігати пам'ять про подвиг свого односельчанина, який з честю і гідністю пройшов вогонь війни в Афганістані.
Летять, відлітають у вічність роки і скільки б їх не минуло, не зітруть у нашій пам'яті імена воїнів-афганців.
Немає коментарів:
Дописати коментар