Цілий світ звеселився - Христос охрестився!

Хрестивсь Ісус, а з неба білий голуб злинув -

Сам Бог Отець об'явив людству свого сина, 

І ми сьогодні освятилися від вод Йордану,

Тож зникне хай із наших душ усе погане.

Хай нас морози водохрещенські гартують,

Хай кожне серце від гріха очищається!

Христос Хрещається! 

   Різдвяні свята завершуються святом Богоявлення Господнього (19 січня) , яке в народі називають Водохреща. Це свято знаменує собою закінчення 12-денного періоду свят. Воно ввібрало в себе багато обрядів, центральне місце серед яких належало обрядам, що пов'язані з водою.
   Вранці всі йшли до церкви на богослужіння, а потім до річки, де відбувалося освячення води. На річці хлопці зранку прорубували ополонку у вигляді хреста, потім робили хреста з льоду обливаючи його буряковим квасом (відваром).
   Священник посвячував воду. Всі набирали її у свій посуд і несли додому. Кропили все в хаті, давали пити недужим, прикладали до хворого місця. Господар рясно окроплював нею всіх членів родини, хату, подвір'я, колодязь, господарські інструменти, домашніх тварин. Цю воду зберігали аж до наступного Водохреща.
    Люди вірили, що вона має дивовижні властивості. Зокрема може лікувати від різних хвороб. Молодь у цей день влаштовувала забави на льоду.Наприклад, ставили посеред річки колесо, до якого прибивали міцну палицю. До кінців палиці кріпили санки і влаштовували своєрідні каруселі. Діти із задоволенням каталися на круглянках (зі старого круглого кошика днище обмазували глиною, обливали водою і нарощували шар криги). Це відбувалося з жартами, сміхом.
    Таке дійство відбувалось в селі Ракобовти ще за часів Польщі і Австрії. З часом річка Буг зміліла, та й вода в ній стала непридатною для споживання, тому освячення проводять у храмі чи біля хреста. Не забувають ракобовтівці і про справжній прадавній звичай - Йорданський хрест з льоду. Такої дивини тепер не знайдеш у жодному надбужанському селі, тому з'їзджаються до Ракобовтів на Водохореща з усіх усюд. І не лише побачити, але й бути очевидцем воістину незабутньої події.

    Вперше відновили цю традицію у 2001 році, наступні - у 2004 та 2009 роках. Це було пов'язано із примхами погоди. Після семирічої перерви через примхливу теплу погоду ракобовтівці продовжили прадідівську традицію. У вівторок, 17 січня, напередодні Водохреща в урочищі Збіч поблизу села 10 ракобовтівських чоловіків взялись вирубувати крижані плити аби згодом спорудити біля церкви постамент із хрестом на ньому. "Льодовидобувні" роботи очолили Купченський сільський голова Богдан Смолінський та жителі села Василь Петришин та Андрій Вітів.Вхід ішло усе: бензопила, ломи, кирки , пилка і гаптуни, якими плити витягали із води одна за одною. Варто зазначити, що товщина льоду має бути не менше 20 см.

   Незважаючи на холод ракобовтівці постарались і за кілька годин таки випиляли усі 5 льодяних плит. Далі усе відбувалось на церковному подвір'ї. Один за одним лягали крижані пласти. І ось нарешті найвідповідальніший момент - випилювання хреста. Хрест встановили на вершечку крижаної піраміди, попередньо посипавши для міцності снігом і поливши водою.
   Ракобовтівці бережуть і передають наступним поколінням ще одну гарну українську традицію - стародавні прадідівські колядки і щедрівки.
   У бібліотеці оформлено тематичну поличку "Цілий світ звеселився - Христос охрестився", на якій представлено газетні матеріали та фотографії, на яких зображено процес виготовлення льодяних хрестів минулих років. З користувачами бібліотеки проведено народознавчий екскурс "Традиції відзначення Водохреща у нашому селі".
     Співають Ракобовти і частина йорданського дива назавжди залишається у наших серцях.