"За Україну, за честь, за свободу ми прийшли на Майдан відстояти"

  20 лютого 2016 року до Дня Героїв Небесної Сотні у бібліотеці с.Ракобовти для користувачів-дітей було проведено урок патріотизму "За Україну, за честь, за свободу ми прийшли на Майдан відстояти", метою якого було вшанування пам'яті Героїв Небесної Сотні.
  На захід було запрошено односельчан, безпосередніх учасників подій Євромайдану - Богдана Кондюха, Теодора Прокоповича та сільського голову Богдана Смолінського, які поділились своїми спогадами і враженнями про ті буремні дні.
  Діти також переглянули фотографії подій на Майдані 2013-2014 років з особистих архівів гостей.Доповнила розповідь гостей бібліотекар Марія Смолінська, яка ознайомила присутніх з історичним значенням Революції Гідності.
   Пам'ять про загиблих Героїв Небесної Сотні учасники заходу вшанували хвилиною мовчання. У бібліотеці було оформлено журнально-газетну виставку на якій представлено поезію та статті з періодичних видань, в яких висвітлюються події на Майдані.
   В Народному домі директором Іриною Приставською оформлено стенд "За Україну, за честь, за свободу ми прийшли на Майдан відстояти"

Афганістан - мій біль, моя пекуча пам'ять

 

     27 років минуло з часу виведення військ колишнього СРСР  з республіки Афганістан. Уже сивими стали ці юнаки, які на чужій землі,, не шкодуючи здоров'я і життя, виконували свій інтернаціональний обов'язок.
    У бібліотеці с. Ракобовти проведено годину  пам'яті "Афганістан-мій біль, моя пекуча пам'ять" приурочену Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав. До участі у заході було запрошено Володимира Дем'яновича Луціва-батька колишнього воїна-афганця Мар'яна Луціва. На даний час Мар'ян проживає у м. Жовкві, і через певні причини не зміг прибути на зустріч. Батько поділився спогадами про пережите, коли його син 2 роки перебував у пеклі афганської війни. Він розповідав, як вони з матір'ю щоденно чекали вістей від сина і молилися за його щасливе повернення. Афганістан у його свідомості не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.
       Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найголовнішою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих-пам'ять.
У своєму виступі бібліотекар М.Смолінська відзначила,що за статистичними даними відомо: Україна втратила близько 4 тисячі молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 тисячі залишились у полоні або пропали безвісті.
      Ця війна в людській пам'яті буде жити довго, тому що її історія написана кров'ю солдат і сльозами жінок та матерів.
     Цей захід є важливим для сьогоднішнього покоління. Атже це - зустріч з живими свідками тих трагічних подій.Сьогоднішнє молоде покоління буде зберігати пам'ять про подвиг свого односельчанина, який з честю і гідністю пройшов вогонь війни в Афганістані.
      Летять, відлітають у вічність роки і скільки б їх не минуло, не зітруть у нашій пам'яті імена воїнів-афганців.