Пам'яті свіча не згасне

     Голод... Це страшне слово повертає нас у далекі 1932-1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. З часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій, а тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам'яті в ім'я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилося.
      До  цієї трагічної дати у Ракобовтівській НВК 1-11 ступеня проведено годину пам'яті "Пам'яті свіча не згасне". Ведучі заходу ознайомили присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії. Учні та вчителі вшанували пам'ять померлих хвилиною мовчання, а також провели символічну акцію "Незабутки пам'яті".
      Наприкінці заходу сільський бібліотекар Марія Смолінська  провела огляд літератури "Український голодомор в історії та літературі" під час якого ознайомила присутніх з книжковими виданнями, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні.
       23 листопада о 16 годині жителі села приєднаються до загальнонаціональної хвилини мовчання.Після чого відбудеться акція "Запали свічку" в рамках якої у вікні своєї оселі  запалять свічку пам'яті.

О рідна мово,скарбе мій

     День української писемності і мови - свято, яке відзначається в Україні 9 листопада. Воно було встановлене в 1997 році і спрямоване на підтримку рідної мови, її вивчення, розвиток та популяризацію. За православним календарем - це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-літописця - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Дослідники вважають, що саме з Преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.
     Першим до нас приходить слово. З колисковою материнською піснею, тихою казкою. доброю ласкою.Адже народна мудрість говорить: "Рідна мова дорога людині, як саме життя".
                                     Моя прекрасна українська мово,
                                     Найкраша пісня в стоголоссі трав.
                                     Кохане слово, наше рідне слово,
                                     Яке колись Шевченко покохав.
     Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу царських посіпак та шляхетсько-панських і своїх панів.
                                      Ти все знесла насмішки і зневаги,
                                      Бездушну гру ворожих лжеідей,
                                      Та сповнена любові і відваги
                                      З-за грат летіла птахом до людей.
      Саме такими словами у бібліотеці розпочалася літературна година "О рідна мово, скарбе мій" присвячена Дню української писемності та мови. Бібліотекар розповіла присутнім про складний і тернистий шлях української мови до її визнання і встановлення, про важливе значення мови у житті людини.Діти читали вірші про мову та мандрували по Країні мовних цікавинок,  а також здійснили подорож по книжковій виставці-рекламі  "О рідна мово, скарбе мій" біля якої був проведений огляд літератури.
Народ, держава, мова - це поняття нероздільне. Без мови немає народу і навпаки, без народу не має мови. Плекаймо всі разом ту мову, що дісталась нам у спадок, удосконалюймо її, адже мова як і Україна - у нашому серці і починається вона з кожного з нас.