Зеленеє свято звесели наш дім і хату

                                               

      Звичаї та традиції, пов'язані з календарними святами українців, є частиною духовної культури українського народу. Отож, традиційно в кожній українській родині шанобливо зберігають та намагаються передати своїм дітям і онукам все, що залишили  нам у спадок предки.
      27 травня в Україні відзначають одне з найбільших християнських свят, яке припадає на 50-й день від Великодня - День Святої Трійці. Його ще називають Днем Зіслання Святого Духа, П'ятидесятницею, Зеленими святами. За біблійним переказом на 50-й день після Воскресіння Ісуса Христа Дух Святий вогенними язиками зійшов на апостолів, після чого вони почали розуміти різні мови, переповідаючи людям учення Божого Сина. На місці Зішестя було збудовано перший християнський храм, з того часу Трійця вважається початком народження християнської церкви.
       У нашому селі зберігається прадавня традиція у перший день свят проводити один з найхарактерніших обрядів Зелених свят - похід жителів села з коругвами вулицями села.
Зранку люди йшли до церкви на Службу Божу, щоб помолитись та очистити свою душу й думки..Після Служби священник о. Богдан  освятив букети квітів, які принесли парафіяни до церкви. Після обіду розпочався похід. Священник  біля кожної садиби  читав Євангеліє та скроплював їх священною водою.Учасники церковного хору виконували релігійні пісні.
       Бібліотека прийняла активну участь у проведенні свята.  На початку села біля хреста було проведено годину духовності "Зеленеє свято звесели наш дім і хату", яку підготувала завбібліотекою Марія Смолінська та було відправлено Молебень до Матері Божої.
       У бібліотеці оформлено книжкову виставку-імпровізацію "Свята Трійця єднає, надихає. береже".На виставці представлені різні літературні жанри,що знайомлять читачів з історією та традиціями святкування Трійці : витоки, звичаї та обряди святкування у різних регіонах України, символіка, повір'я та атрибутика.

Українська вишивка: зв'язок поколінь

       Українська вишивка - це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстрів. Вишитий рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами - оберегами. Наші пращури вірили, що вони захищають від ворожих сил. І наше завдання - передати це диво наступним поколінням.
       Щороку в третій четвер травня ми відзначаємо свято - День вишиванки яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу, демонструючи цим  приналежність до своєї нації.
        У цей день у бібліотеці експонується  виставка  "Українська вишивка: зв'язок поколінь", на якій   представлено вишивані роботи ( вишиванки та рушники) сільських майстринь вишивки.Читачі мали змогу ознайомитись із сучасними та старовинними зразками вишиванок, доторкнутись до прадавнього скарбу, що не губиться у віках.  Бібліотека пишається тим, що має стародавні вишиванки, яким понад 100 років. Це і лляні рушники і домоткані сорочки з прядива.

1848. "Весна народів" шумно забуяла

     Справді епохальна за наслідками подія сталася 170 років тому волею однієї людини - не революціонера чи хоча б демократа, а самодержавця й імператора. У світлий день Великодня 1848 року мільйонна громада "бидла і мовчазної безправної худоби" з 15 травня була проголошена повноцінним народом.
     Імператор Франц Йосиф І визнав незаконним кріпацтво і скасував неволю, заборонивши продавати чи дарувати хлопів (селян), без згоди переселяти їх в інше село. Принизливий дозвіл на шлюб від пана також було скасовано.
     Для багатьох воля не принесла очікуваного достатку. Але хлоп точно перестав  бути хлопом, а ставав господарем.
     Зміни, що відбулися 170 років тому, докорінно змінили галицьке село, весь суспільний устрій, значно вплинули на зростання національної свідомості.
     Народ з ентузіазмом вітав цю подію. Правда, вона не оправдала всіх сподівань селян. Та все ж таки надання їм свободи мало величезне значення в дальшому розвитку всього галицького суспільства. Перші місяці після знесення панщини були радісними. У кожному селі та містечку ставили пам'ятні знаки  Селяни вибирали для таких пам'яток видні місця.. В Ракобовтах також був поставлений пам'ятник .Для нього ракобовтівці вибрали поле господаря Миськова і назвали його " Миськова фігура".
     "Хрест Свободи" у селі - один із сотень, які встановлено на Галичині у пам'ять про скасування панщини.
     Цій історичній події був приурочений історичний диліжанс "Весна народів шумно забуяла" який підготували завбібліотекою Марія Смолінська, вчитель історії місцевої  школи Оксана Карпа та священник о.Богдан Юрків. Парафіяни з хоругвами вирушили до пам'ятного знака Тут зібралися молодь, діти та старші жителі села. Ведучі Христина Петришин та Софія Мороз розповіли присутнім про ці далекі  історичні події, Отець Богдан Юрків відслужив Молебень до Матері Божої та виголосив проповідь.

мамо, мамо вічна і кохана

         Мама... В усі часи, всі народи пов'язували з нею найсокровенніше, возвеличували її, як найбільшу святиню. Вона - корінь життя, берегиня роду людського.Наше життя починається з матері - найріднішої,найближчої нам людини .Кожне її слово, мудрі поради і добрі слова - це книга життя, з якої ми вирушаємо в дорогу. Скільки безсонних ночей провела вона над нашими ліжками, коли ми були маленькими! Скільки сил івіддала вона, коли ми підросли. Подумаймо як багато зробила для нас наша мати! Адже мама готова пожертвувати всім аби її дітям було добре.
        "Мамо, мамо вічна і кохана" - під такою назвою пройшла літературна година у сільській бібліотеці.. Завбібліотекою Марія Смолінська розповіла присутнім про історію виникнення та традиції святкування Дня матері в Україні та європейських країнах.
    Вважається, що це свято бере початок з фестивалю на честь богині Реї, дружини бога Кроноса та матерів численних богів і богинь, який відзначали на весні в Стародавній Греції.
Однак міжнародним святом День Матері стає завдяки Сполученим Штатам Америки. У 1907 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії, у якої передчасно померла її мати, звернулася до державних і законодавчих органів США листами з проханням започаткувати день вшанування матерів. Через три роки її наполегливість принесла результат - у 1910 році штат Верджинія першим визнав День Матері офіційним святом всіх штатів Америки. Поступово друга неділя травня стала святом мам ще для жителів 23 країн світу.
       Присутні на заході дізналися, що у 1928 році вперше День Матері відсвяткував Союз українок Канади, а в 1929 році свято прийшло до Галичини.Організатором торжеств була Олена Кисилівська, редактор тижневика "Жіноча доля". Один примірник цього тижневика зберігається в музеї старовинної книги у бібліотеці.
       З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій зокрема "Союзу українок", Свято Матері повернулося вУкраїну, а введене святкування Дня Матері в Україні у 1999 році Указом Президента,відзначається кожної другої неділі травня. До заходу були підготовлені вислови видатних людей про жінку-матір, жінку - берегиню роду, пролунало багато теплих щирих віршів про мам та для мам , проведено презентацію тематичної виставки "Ми матір називаємо святою".В кінці заходу присутні пригощалися солодощами.

Історія війни у пам'яті села

     8 травня Україна разом з Європою та світом вшановує пам'ять всіх жертв Другої світової війни, яке офіційно оголошено Днем пам'яті та примирення..Як і в багатьох країнах Європи, символом пам'яті жертв війни в Україні став червоний мак. Це міжнародний символ пам'яті жертв. Використання квітки червоного маку як символу пам'яті отримало початок із вірша канадського військового лікаря Джона Маккрея "У полі Фландрії".(1915 р). Символ маку присутній і в українському фольклорі - за легендою, маки зацвітають там, де пролилася кров на полях боїв., та пам'ять про тих, чиє життя забрала війна.
      Патріотична година спілкування "Історія війни у пам'яті села" присвячена Дню пам'яті і примирення відбулася у сільській бібліотеці. Метою заходу було вшанувати подвиг українського народу,  віддати данину шани героям війни, увічнити пам'ять про односельчан, які загинули на війні і  ветеранів які повернулися з війни. Їх також уже нема в живих.
      Бібліотекар Марія Смолінська розповіла присутнім про історичні події 1939-1945 років які відбувалися на теренах Бущини та в селі.Читачам було зачитано прізвища односельчан -ветеранів війни. .Розповідь про  воєнні дії , які відбувалися в селі зацікавили всіх присутніх. На заході також виступив учасник війни, пенсіонер Зелінський М.Т.
     Хвилиною мовчання було вшановано пам'ять односельчан та  всіх загиблих під час Другої світової війни. Присутнім була представлена книжкова виставка "Хто пав за волю, той не помирає"
  Минають роки і відлітають у вічність, але події тих 1418 днів і ночей, ніколи не буде стерто у пам'яті нашого народу.Не можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.